Ошибка
  • JUser: :_load: Не удалось загрузить пользователя с ID: 344
Понедельник, 06 Июль 2020 04:57

Про маршруточну мафію Дніпра


Сім доказів.

Одного квітневого дня минулого року моя мати – пенсіонерка Мазур Людмила Михайлівна, 74 роки – чекала маршрутку і, коли її побачила, підняла руку, аби зупинити. Машина проїхала повз, загальмувавши у метрах 20-ти – біля молодого чоловіка. Щойно той стрибнув до салону, маршрутка різко рушила далі.

Об этом сообщает Москов постскриптум

Водій демонстративно проігнорував пенсіонерку – її підняту руку і спробу дістатися, коли маршрутка підбирала молодика. Ображена такою акцентованою зневагою до пільговиків, мати прийшла до Департаменту транспорту міської ради Дніпра на Вознесенську.

Їй поспівчували і на майбутнє зауважили, що треба обов’язково запам’ятовувати державний реєстраційний номер маршрутки і час інциденту, щоби реакція Департаменту була дієвою.

Мати поремствувала на встановлені правила про два пільговики на рейс, через які водії маршруток не підбирають пенсіонерів дорогою. Їдуть повз, позбавляючи права на проїзд, хоча не знають, може той пенсіонер і міг би заплатити, якщо перевищує квоту, а їхати конче потрібно.

– Що значить заплатити? Про які такі квоти ви кажете? – почула вона у відповідь. – Ніяких правил про два пільговики на рейс немає і бути не може! Це пряме порушення статті 37 закону України «Про автомобільний транспорт» і статті 1331 КУпАП про безпідставну відмову у безоплатному проїзді пасажирів-пільговиків.

– Але ж так повсюди у місті: водії не пускають в салон більше двох на кінцевих зупинках, а потім, коли пенсіонери заходять до салону під час маршруту – завжди перепитують, скільки тут пільговиків. І якщо двоє вже є, то обов’язково платіть!

– Ні про яку оплату і мови бути не може! Єдине що вимагається від пенсіонера – пенсійне посвідчення. Пред’явили – все, їдьте безоплатно як і належить.

– Але ж водії не дають!

– Нехай, а ви наполягайте на своєму: сідайте, показуйте посвідчення і їдьте! А з випадками відмови звертайтеся до нас.

Сказане Департамент продублював офіційним листом за підписом директора Ігоря Маковцева і посиланням на відповідні законодавчі норми…

Якби ж в Департаменті знали, що моя мати так кожного разу і вчинятиме. Як самі ж її навчили. І про всі випадки повідомлятиме у скаргах, вимагаючи покарати водіїв-порушників.

Не платити за захищений законом безоплатний проїзд з того дня стало її принциповою громадянською позицією.

З квітня минулого року лік лише її скарг, тексти яких набираю я і спрямовую на «гарячі лінії» Дніпровської ОДА та міськради, йде на десятки – вже близько вісімдесяти!

Скільки матюччя за цей час вона почула на свою адресу від водіїв! Скільки хамства, образ і знущань натерпілася! Це були (та продовжуються) і словесні образи, і побажання здохнути, і погрози викинути з салону.

Одного ж разу, коли у водія не вийшло зідрати гроші і вигнати геть, він сказав мамі, а вона тоді була в салоні єдиною пасажиркою, що зараз завезе її туди, звідки вона дороги не знайде. Зважаючи на вовчий погляд оскаженілого водія-рекетира, мати вирішила, що його погрози не просто слова, і вийшла.

Цей випадок, як і переважна більшість інших, трапився з нею на маршруті № 136, який належить підприємству-автоперевізнику «Карлссон», де директор – Бевзюк Віктор Павлович.

Директор фірми-перевізника «Карлссон» Віктор Бевзюк

Слід зазначити, водії цього підприємства, а це ще й маршрут № 136-А, відрізняються особливою жорстокістю і зухвалістю. Ніякі інші так брутально не поводяться, як ці. Від них мати зазнала не лише моральних катувань, але й у кількох випадках – прямих погроз застосування фізичної сили.

Якщо раніше Департамент відповідав про проведені з водіями профілактичні бесіди, а декілька разів ті навіть дзвонили з вибаченнями, то згодом змінив тактику. Там не думали, що пенсіонерка стане захищати свої пасажирські і громадянські права настільки затято. Ну, поскаржиться раз, другий-третій, зрозуміє, що даремно, і замовкне. Але ні. Пенсіонерка виявилася надто проблемною, тому, аби не заморочуватися,

Департамент почав заперечувати самі факти інцидентів, адже вони не були зафіксовані на смартфон.

При цьому як істину в останній інстанції Департамент став наводити слова директора «Карлссона» Бевзюка про заперечення фактів хамства і вимагання грошей самим водієм, на якого надійшла скарга. А раз водій заперечив, значить такого не було і бути не могло. Класика жанру: «На нет і суда нет». І такі відповіді підписував директор Департамену Маковцев.

Ба більше, Бевзюк навіть пригрозив подати до суду «за образу честі гідності і ділової репутації», якщо скарги не припиняться.

Звісно, вони не припинилися.

Окрім скарг, моя мати стала героїнею двох передач: на обласному («Суспільному») радіо і телебаченні: «Українське радіо: Дніпро» і «Суспільне: Дніпро».

«Людмилі Мазур, мешканці Дніпра, водії маршруток постійно відмовлять у пільговому проїзді. Жінка зверталася зі скаргами у різні інстанції, проте ситуація не змінюється. Хто має право на пільговий проїзд і що загрожує водієві за відмову ? Про це – у студії UA: Українське радіо Дніпро 87,5 fm юристка Юлія Ярошенко»:

Суспільно-значущу тему сюжету, оскільки йдеться про права на безоплатний проїзд для всіх без виключення пенсіонерів за віком, запропонував я, звернувшись до редакції. Спочатку там погодилися, потім відмовили, потім, зважаючи на моє обурення, знову погодилися. Фактично, сюжети були зроблені за моїм рішучим наполяганням. У «Суспільного» їх треба було вигризати.

На радіо передача прозвучала невдовзі, а на телебаченні сюжет не міг вийти понад місяць. Бо, за поясненнями вже екс-продюсери Оксани Цибулі, директор Департаменту транспорту Маковцев ніяк не хотів давати коментарі, а вони не хотіли псувати з ним відносини, тому безропотно-покірно чекали, поки той нарешті дозріє. І в сюжеті Маковцев, як і годиться начальнику, був показаний у найвигіднішому світлі:

Тим часом пустопорожні й брехливі відписки від Департаменту лише набували цинічної зухвалості і сягнули безмежного абсурду.

Так, 3 грудня 2019 року я викликав поліцію на диспетчерський пункт – кінцеву зупинку маршруту № 136-А на пр. Б. Хмельницького, 113 – через наявність, попри мороз і вітер, дискримінаційної черги пенсіонерів з 8-ми людей перед порожньою маршруткою. Бо більше двох пільговиків водії-рекетири до салону не пускають, навіть якщо в маршрутках повно вільних сидячих місць.

На моє запитання до диспетчерки Фаїни Гончаренко «Чому пенсіонери стоять на морозі перед порожньою маршруткою?», вона відповіла, що вони… дихають свіжим повітрям.

Щоправда, виклик поліції ніякої користі не мав, бо поліцейський Шевченко Олексій Анатолійович сам не був у курсі ст. 37 Закону України «Про автомобільний транспорт» і вважав, що два пільговики на рейс – це законне правило.

Так от, у відповідь на мою скаргу Маковцев, з посиланням на Бевзюка, написав, що це НЕ Я викликав поліцію, а ДО МЕНЕ її викликали, причому це зробили ніхто інші, як… самі пенсіонери з черги, права на безоплатний проїзд яких я захищав.

Лист від Маковцева

Тобто Маковцев не погребував підписатися (виконавець – Климіна Г.) навіть під нісенітницею, що за всілякими рамками здорового глузду й елементарної логіки.

Тоді я зробив запит до ГУНП в Дніпропетровській області, і мені підтвердили листом від Управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування, за підписом начальника П. Баранника, що ніхто крім абонента з моїм мобільним номером того дня на 102 за вказаною причиною не звертався і патрульний екіпаж на пр. Б. Хмельницького, 113 не викликав. Це робив лише я.

Лист від Баранника

Після отримання цього листа я зажадав вибачень від Маковцева за безглузду брехню, а той лишень написав, що він вже давав відповідь з цього питання і вдруге надавати не збирається.

Ще однією традицією стали постійні нагадування мені у листах від Департаменту про відповідальність за наклепи на державних посадовців і керівників підприємств, організацій, установ. Документально ж підтверджені поліцією випадки наклепів самого Департаменту і директора «Карлссона» Бевзюка відносно мене до уваги не беруться.

Особистий досвід листування з Департаментом і відсутність дієвої реакції на численні звернення, характер отримуваних відписок, що не вирішують, а тільки загострюють проблему, спонукають до висновку про існування у місті Дніпро корупційно-мафіозної схеми функціонування бізнесу з пасажирських автоперевезень.

Її складовими є дніпровська філія «Укртрансбезпеки», директорат підприємств-автоперевізників і Департамент транспорту міськради Дніпра.

1. Вся сфера пасажирських автоперевезень перебуває у цілковитій тіні, бо у водіїв немає квитків. Вони не обілечують пасажирів, отже йдеться про обіг ніким не врахованої чорної готівки. У відповідь на скарги з цього приводу до Департаменту міськради Дніпра я отримую цинічні і знущальні відписки про відповідальність пасажира за безквитковий проїзд і штраф, який він має сплачувати.

2. За негласною і незаконної угодою («договірняком») між перевізниками і місцевою владою, про яку в згаданому вище сюжеті на «Суспільному» відкрито заявив голова профспілки перевізників Михайло Тонконогий, кількість пасажирів пільгової категорії у салоні маршрутки на один рейс обмежуються двома особами. Інакше, як зневажливо відгукнувся Тонконогий про літніх людей, «пенсіонери б їздили пачками». З інших пільговиків (що понад встановленої квоти) водії-здирники, у порушення закону України «Про автомобільний транспорт», ст. 37, і КУпАП, ст. 1331, вимагають гроші і не впускають їх до салону без отримання незаконної данини.

3. Моя мати відстоює свої права на безоплатний проїзд і кожного разу наражається на нецензурну лайку, образи чи навіть погрози застосування фізичного насильства з боку водіїв, як це було останнього разу – 21 березня 2020 року у салоні маршрутки № 136 АЕ 2328 АА на зупинці «Металобаза» по Пр. Б. Хмельницького.

Водій-рекетир, вимагаючи від неї плати за проїзд зупинив маршрутку, відкрив двері, підійшов до неї, нецензурно лаявся, бризкаючи слиною в обличчя, і замахнувся рукою для завдання удару та в останній момент передумав. Водій повернувся за кермо і почав рух маршрутки лише після того, як мати зателефонувала на 102.

Тоді діяли карантинні обмеження у вигляді не більше 10 пасажирів в салоні, але жодним чином не скасовувався Закон про безоплатний проїзд пільговиків. А значить, якби в салон увійшли 10 пільговиків, то водій їх мав би вести без жодних питань, просто 11-ому вже дійсно не мало б бути місця, як і будь-якому іншому пасажиру без пільги.

4. У відповідях на численні скарги Департамент транспорту Дніпра завжди стає на бік підприємства-автоперевізника і відповідає словами їхнього директора. Департамент заперечує самі інциденти в маршрутках – випадки хамства і вимагання грошей – позаяк вони не зафіксовані пенсіонером на смартфон. Відсутність смартфона, на переконання Департаменту, автоматично позбавляє пенсіонерів права на безоплатний проїзд і людську Гідність.

Фактично, така політика створила систему подвійного приниження пенсіонерів: перший раз – у маршрутці водієм, другий – у запереченні цього факту у відповіді Департаменту на скаргу.

5. Департамент пише, щоби пасажири у разі порушення їхніх прав зверталися до «Укртрансбезпеки» чи у поліцію. Але «Укртрансбезпека» пише у відповідь на скарги, що «в ході перевірки безпідставної відмови у пільговому проїзді не виявлено». І так кожного разу.

Вона і не може нічого «виявити», позаяк під час такого порушення їхніх інспекторів немає у салоні, а при розгляді конкретної ситуації «Укртрансбезпека», так само як Департамент транспорту, завжди стає на бік підприємства-перевізника, вважаючи, що оскільки у пенсіонера не було смартфону, то йому все це примарилося.

Не факт, що пенсіонеру вдалося б відстояти справедливість і покарати водія-бузувіра, якби відео було. Бо у маршрутної мафії знайшлися б інші «аргументи» на захист водія.

6. Поліція не реагує на відмови водіїв пенсіонерам у захищеному законом праві на безоплатний проїзд, бо як написав начальник Департаменту патрульної поліції у Дніпропетровській області А. П. Калюжний, у статті 222 КУпАП, яка містить вичерпний перелік статей Кодексу, з приводу яких патрульні можуть складати адмінпротоколи, немає статті, згідно з якою вони можуть складати протокол за безпідставну відмову у безоплатному проїзді.

Отже, частина 7 статті 1331 про адміністративну відповідальність у вигляді накладення штрафу на водія за безпідставну відмову у безоплатному проїзді в Кодексі є, а санкцій за її порушення – немає.

7. Політика Департаменту транспорту направлена не на усунення хамства та беззаконня водіїв-здирників відносно пенсіонерів, а на «кришування» подібних злочинів. Ситуація не лише не покращується, а й дедалі погіршується, бо «шарікови», відчуваючи свою безкарність, дедалі скаженіють. Вони поводяться з пенсіонерами як кати.

Жоден з формальних, імітаційних профілактичних заходів Департаменту не дає жодних позитивних результатів.

На директорів підприємств-перевізників можна вплинути лише позбавивши їх права на обслуговування маршруту.

Це єдиний дієвий захід, до якого Департамент не вдається, бо за інформацією, яка циркулює у сфері автомобільних перевезень і потребує ретельної перевірки спеціальними правоохоронними органами, директори підприємств перевізників, а тих у місті 18, регулярно відраховують Департаменту відступні, щоби там їх не чіпали і не застосовували ніяких санкцій. Аналогічна ситуація з «Укртрансбезпекою». Тому ситуація не вирішується.

…А одного дня мені з робочого телефону подзвонив секретар міськради Дніпра Олександр Санжара. Отак просто. Не сіло не впало. Хоча я персонально до нього ніколи і ні з чим не звертався.

Мабуть, це тому, що він значиться одним з виконавців листів-відповідей на реєстровані «гарячою лінією» міськради скарги. Підпис – Бориса Філатова, а внизу, дрібним шрифтом – «Санжара Олександр Олександрович». Ймовірно, чиновник звернув увагу на те, що він має без кінця відписуватися з одного і того ж приводу – хамства водіїв «Карлссона». От і вирішив в кінці робочого дня прояснити ситуацію особисто для себе.

Попри те, що Санжара формально був виконавцем відповідей, питання секретаря міськради засвідчили, що він абсолютно не в темі текстів, які підписував. Бо не він же їх власноруч складав, а його підлеглі, які, скоріше, зверталися до того ж Департаменту транспорту, на бездіяльність якого надійшла скарга, і вже звідти відповідали.

Зокрема, для нього стало новиною, що безоплатний проїзд для пенсіонерів гарантований не лише в трамваях і тролейбусах, а і в маршрутках.

Він пообіцяв, що з’ясує ситуацію щодо постійного хамства водіїв «Карлссона» з Департаментом транспорту.

Незабаром знову мені дзвонить і каже, що в Департаменті проведуть з перевізником змістовну розмову. А ще запропонував після карантину передати моїй мамі зручний і простий у користуванні диктофон для фіксації випадків, про які вона регулярно повідомляє.

Невдовзі я отримав чергову відписку з автографом Б. Філатова, що котрий за ліком випадок хамства водія «Карлссона» не підтвердився позаяк його не підтвердив сам водій: директор «Карлссона» Бевзюк запитав у водія «Чи було таке?», а водій сказав, що ні. Отак в міськраді розглядають скарги «по суті».

Про диктофон Санжара вже не передзвонював. Та й смислу в диктофоні немає найменшого – він би ніяк не допоміг, лише б розсмішив і Департамент, і «Карлссона».

Можна легко уявити, яку відповідь, зі звичним посиланням на директора Бевзюка і водія, написав би Маковцев: що на аудіозапису не видно облич фігурантів конфлікту, не чітко чути голоси і взагалі записане на диктофон – чергова інсинуація, розіграна скаржницею із сусідами по сходинковому майданчику. І вкотре нагадав би про відповідальність за наклеп і судовий позов на захист честі, гідності і ділової репутації.

Свій оригінальний варіант вирішення ситуації має співробітник департаменту Іван Васючков – колишній громадський активіст. При виникненні конфліктів в салоні маршруток він пропонує дзвонити на його мобільний. Іншими словами, посадовець хоче зробити безоплатний для пенсіонерів проїзд платним згідно з тарифом оператора мобільного зв’язку.

На такі телефонні перемовини пенсіонер дуже ризикує витратити ще більшу суму, ніж сама вартість проїзду. А якщо Васючков під час дзвінка буде зайнятим, що тоді?

Але при всьому тому, свій номер він дає не всім, це право треба заслужити. Зокрема, регулярними зверненнями зі скаргами. Коли ж здобутий трофей викладають у Фейсбук, аби всі постраждалі мали таку можливість, Васючков обурюється розголошенням його персональних даних – банить і видаляє коментарі з вказаним номером телефону.

Звертався я заради приколу і до депутата міськради й вічного кандидата у мери, невтомного борця за комунальний добробут городян Загіда Краснова. Забігаючи наперед скажу, що прикол вдався.

Відповіді на звернення, надіслане електронкою на депутатську скриньку – не отримав. Глухо. Як і реакцій на повідомлення у Фейсбуку.

Тоді написав на сайт «Громадської сили». Там вказана пошта вірної помічниці Загіда Геннадійовича – теж депутатки міськради Катерини Збарської.

Мені відповів співробітник «ГС» Дмитро Риздвонецький. Попросив телефон, аби переговорити. Я надіслав.

Згодом дзвонить мені Різдвонецький і питає, чим «Громадська сила» може допомогти?

«Не знаю, – кажу, – може, вам відніше, чим? Я все детально виклав у зверненні». На що після глибокої паузи почув побажання гарного дня і гудки. Розмова тривала близько півхвилини. Оце сила!

Написав до голови комісії міськради з транспорту Каміля Примакова. Той задав напрочуд наївне питання: а чи показувала моя мати, коли сідала у маршрутку, пенсійне посвідчення?

«Звісно, – кажу, – а як же інакше? Воно завжди при ній». Хоча і без нього зрозуміло, що вона пенсіонерка. Але при ній не лише пенсійне, але й листи з Департаменту транспорту міськради про гарантований Законом і КУпАП безоплатний проїзд. Та і на це водіям-хамам, хуліганам, здирникам глибоко плювати. Вони пречудово в курсі, що Департамент – не та інстанція, яку треба боятися. Бо там «свої люди», з яким все обговорено і договорено, які завжди захистять і напишуть правильно, так як треба: якщо в пенсіонера не було смартфона, значить взагалі нічого не було. Без смарфона – ти ніхто і звати тебе ніяк».

Протягом листування Примаков пообіцяв викликати Бевзюка на депутатську комісію. Без зазначення конкретної дати.

Лишається лише нагадати, що природа злочинів в тому і полягає, що абсолютна більшість з них не фіксуються відеозйомкою. Звірства Чикатила, Пологівського маніяку чи Онопрієнка – теж ніким не були засняті на смартфон. Але це не відміняє їхніх злодіянь, як і не воскрешає безневинних жертв.

Зараз фізіономія директора Департаменту транспорта Маковцева, серед інших, красується на бігбордах мерської «ПроПозиції». У соціальних мережах ці борди порівняли з фотографіями на стендах «Їх розшукує міліція».

Думаю, більше підходящим варіантом для рекламних щитів була б світлина Маковцева з аватарки його персональної ФБ-сторінки:

Досить красномовне обличчя, яке само собою дає відповіді на багато питань про людину і максимально точно відображає справжню її сутність.

Олексій Мазур


Джерело статті: “http://www.litsa.com.ua/read/49244”

Интересное